Мета: виховання  культури читання, бережного ставлення до книги

 

(Святково прибрана зала. Плакати »Нам без  книг ніяк не можна», «Книга –місток у світ знань», »З  ручаїв ріки,  з  книжок   - знання». Лине музика. Діти входять до зали, їх стрічає  Знайко, Незнайко).

 

Бібліотекар: Дорогі першокласники! Сьогодні у нас свято "Посвячення в чи тачі". Зовсім нещодавно ви ще були дошкільнятами. Тепер ви підросли і стали учнями нашої школи. Перед вами відкриваються двері в чудову і нео сяжну країну Знань. Хорошими учнями ви можете стати лише тоді, коли бу дете багато читати. З книг ви дізнаєтесь багато цікаво про таємниці природи, про минуле та сучасність нашого народу.

 Буквар. Здрастуйте, мої любі маленькі друзі! Щиро дякую вам за те, що ви не забули запросити мене на свято. Я дуже радий, що став вам всім у пригоді. Я із задоволенням допомагав вам навчитись гарно читати.

Я вас навчив читати й писати
Слово "бабуся" і слово "мати".
Слово "хлібина", "світ", "дитя",
"Тато", "учителька", "правда", "знання"
Читанка.
Я – читанка нечитана, навчатиму ваш клас.
Букварику, мій братику, розумна голова,
Твої веселі літери складуть мої слова
Буквар.
Читанко добра, прийми естафету,
Веди школярів по дорогах планети.
Хай не погасне бажання малят
Творити добро на планеті Земля.
Читанка.
Букварику, мій братику, спасибі, прощавай.
Першокласники.
1 учень: Є книг багато – радісних печальних                                                                         

Товстих, тонких, барвистих, наче жар                                                                                       

Але одна – книжкам усім начальник                                                                                             

Ізвуть її по-простому – Буквар
2 учень: Він нас повів по буквах, як по східцях,                                                                     

Як по життю, по сторінках своїх.                                                                                                    

І от привів нарешті – подивіться -                                                                                                   

 Умудрий світ чудесних скарбів – книг.
 3 учень:Прощавай букварику, наш найперший друже!
Ми тобі, Букварику, дякуємо дуже.

Грайлик-Читайлик: О дякуй, любий Букварику, що навчив читати цих симпатичних школярів – першокласників. Сподіваюсь, що вони будуть чудовими читачами цього прекрасного  книжкового царства. Але перш ніж повести мову про мудрі книги, я хочу познайомити вас з Королевою Книгою. Ви хочете з нею познайомитися. Тоді відгадайте загадку
Бачить – не бачить, чути – не чує
Мовчки говорить, добре мудрує
Кривду соромить, правди навчає,
Часом жартує, смішки справляє.
Королева Книга: О, мої маленькі друзі! Я дуже рада зустрічі з вами! Я Королева Книга, а це моє королівство. Я із задоволенням познайомлю вас з жителями мого володіння. Але пам’ятайте, що вони «Мовчки говорять, добре мудрують!». І тому в моїх володіннях стоїть … А втім відгадайте загадку і ви дізнаєтесь, що завжди стоїть у моїх володіннях. Я – поняття з чотирьох літер. Кожен мене знає Писне миша, чи застогне вітер – вже мене й немає. Діти, сьогодні ви станете читачами нашого бібліотечного царства, Але перш, ніж стати читачами, ви повинні пройти перевірку. З вами поспілкуються Знайко і Незнайко.
Незнайко: Зачекай , Знайко! Куди це ти так поспішаєш?

Знайко: Я іду в бібліотеку.

Незнайко: Куди?Куди? В білібілітеку?

Знайко : Не в білібілітеку, а в бібліотеку.

Незнайко : А! Знаю! Знаю! Ти ідеш в білу аптеку.

Знайко : Запам’ятай, Незнайко. В біб-лі-о-те-ку.

Незнайко: А що воно за диве слово таке біб-лі-о-те-ка?

Знайко : А ти запитай у дітей?

Незнайко: Любі дітки, скажіть мені, що означає слово «бібліотека? »( Відповіді дітей).

Незнайко: О, тепер я знаю. Бібліотека - це місце , де ховають книги. Закопують їх у землю , щоб ніхто не знайшов, ще й соломкою притрушують.

Знайко : Та ні, Незнайко, книг ніхто не закопує, їх зберігають на спеціальних полицях що називаються стелажами. І книги тут не тільки зберігають, а й видають дітям , щоб читали

Незнайко: А навіщо їх читати?

Знайко : А ти запитай у дітей.

Незнайко: Дітки, мені соромно,але ще раз підскажіть, навіщо треба читати книги?( Відповіді дітей).

Знайко: Зрозумів тепер, Незнайко.

Незнайко: Ой, зрозумів, ще й як зрозумів. Я тепер ніколи не розлучатимуся з книгою. Куди б не йшов, завжди буду брати з собою, читатиму і в тролейбусі, і в автобусі, і коли буду обідати, снідати, а на ніч буду класти під подушку. Ох і розумним я буду!Знайко: Та ти що, Незнайко, серйозно це говориш?

Незнайко:Серйозно! А ще я можу битися нею із хлопцями, кататимусь на ній з гірки, нею можна і в футбол пограти.

Знайко: Ой, Незнайко, хіба можна таке робити?Незнайко: А чому не можна?Всі так роблять. Правда ж , діти? В и теж так робите?( Діти відповідають , що вони так не роблять)

.-А як же треба поводитися з книгою?(Відповіді дітей).

Незнайко: Тепер я зрозумів. І тепер я буду берегти книгу. Братиму її завжди чистими руками , обгортатиму в чистий папір. Я навіть про книгу вірш склав. Ось послухай:

У Знайка під подушкою

Лежить книга з пампушкою

Правда ж здорово!

Знайко: Здорово , та не дуже. Давай краще , Знайко, дітей послухаємо. Вони, напевне знають кращі вірші ніж ти

.

1.Дружба з книгою – це свято,

не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

про новий і давній час.

2.Все ми в книзі знайдемо,

кращої не знаємо ,

Доброї і вірної подруги малят!

3.Книгу зрозумілую,

чесну, добру, смілую

І дівчатка й хлопчики

хочуть всі читать

4.Книга нам несе чудовий

знань нелічених запас.

Світ яскравий, кольоровий

відкривається для нас

 5.Все, про що не здогадався,

навіть думати не міг

Чи не знав, чи сумнівався–

дізнаємося ми з книг.

Незнайко: Ого, скільки віршів вони знають. Розумні дуже, все знають. Але ми вас ще перевіримо. Зараз проведемо літературну гру. Я буду показувати малюнки, а ви повинні відгадати, з якої це казки.(Показує малюнки).

Незнайко: Треба ж. Відгадали всі. Але що там малюнки. Ось мені принесли якісь чудернацькі телеграми. Навіть я не можу відгадати. Куди там дітям. Хтось хоче побувати у нас на святі, а хто, відгадайте

.На свято не зможу прибути, розбила золоте яєчко.(Курочка ряба)

.Врятуйте мене від лиски, яка занесла мене за зелені ліси,за жовтії піски, за бистріі води, за високі гори.(котик і півник).

Хочу на свято, але сиджу на дереві, бо злякався Кабана, скочив на гілку на якій сидить Ведмідь, а під деревом лежить Вовк.(Цап та баран).(Діти відгадують).

Незнайко: Скажи,Знайко, звідки діти все це знають?

Знайко: Бо дуже багато читають. Знаєш такі прислів’я:

 "Хто багато читає, той багато знає»,

«З книгою жити – з добром дружити».

А ти знаєш прислів’я про книгу?

Незнайко: Ні! А я зараз запитаю у дітей. Діти назвіть прислів’я про книги( Відповіді дітей).

Незнайко: Ну, тепер я запишуся до бібліотеки, щоб теж усе знати. Пішли Знайко,допоможеш мені вибрати книгу. До побачення ,діти.(Виходять).

Королева Книга:Любі діти! Я сьогодні на свято запросила наших улюблених казкових героїв. Вони зараз вийдуть до вас, а ви повинні їх впізнати. Любі діти! Я сьогодні на свято запросила наших улюблених казкових героїв. Вони зараз вийдуть до вас, а ви повинні їх впізнати.

(Показує на Червону Шапочку).
Діти. Червона Шапочка!
Червона Шапочка. (Звучить пісенька Червоної Шапочки) :
                                     Якщо довго, довго, довго. Якщо довго по доріжці

                                    Якщо довго по стежинці бігать, тупати й стрибать,

                                     То напевно, то напевно, то звичайно, то звичайно

                                     То можливо, то можливо, можна в школу нам прийти.

                                     А-а -вчаться там великі й малі,

                                     А-а – знань їм багато дають вчителі,

                                     А-а – там навчаються читати,

                                      А-а- і писати й рахувати,

                                      А-а – там цікаво всім завжди.

Привіт усім! Я дуже рада, що потрапила до вас на свято. Діти, а здогадайтеся , що знаходиться у  моїй корзинці? Тут лежать речі з казок. Я буду вам їх показувати по черзі. А  ви будете називати в яких казках зустрічаються ці речі.(Бинт,яйце, горошина, ключ, тарілка, солома, пір’я,рукавиця, цибулина, черевичок).Правильно відгадали, молодці.  

Королева Книга: Діти ну Червону Шапочку ви впізнали. Молодці ! А у кого такий довгий ніс?
Діти. У Буратіно.

Королева Книга: О! Буратіно ви знаэте. Тільки ніколи не чиніть так, як Буратіно. Він продав свою абетку, щоб купити квиток на виставу лялькового театру.
Буратіно. Я дуже жалкую, діти, про це. Адже абетка навчила мене читати. І я завжди буду вдячний за це Королеві книг

Королева Книга. Я хочу познайомити вас ще з одним книжковим героєм.
Лікар Айболить. Я лікар, друг книжок. Лікую не дітей, не звірів, а книжки. Так-так, не дивуйтесь, книжки теж хворіють. Правда, вони не кашляють, не стогнуть, не жаліються, але страждають. Якось непомітно починають бліднути, жовтіти, розсипатися на листочки. І тут на допомогу приходжу я та мої помічники. Ми підклеюємо книжки, розправляємо сторінки, робимо нові па-літурки. А щоб книжки не ображалися, треба запам’ятати деякі правила. Слухайте уважно:
-Слід обгорнути книгу в папір.
-Книгу потрібно читати, сидячи за столом.
-Брати книжку чистими руками.
-Перегортати сторінки за верхній край.
-Не слинити пальців.
-Не загинати сторінки.
-Не можна закладати в книжку ручки, олівці й інші предмети. Від цього книж-ка псується.
-Для того, щоб швидко знайти потрібну сторінку, користуйтесь заклад ками.
-Не слід читати книгу під час їжі. Вона же забрудниться.
-Не можна в книзі писати, малювати, підкреслювати слова.
-Не перегинайте книгу під час читання – від цього випадають сторінки.
-Якщо ви будете дотримуватись цих правил, ваші книги завжди будуть мати гар-ний вигляд і зможуть довго служити вам та іншим читачам.
Королева книга. Запам’ятайте ці правила друзі. А тепер, коли ви знаєте, як ста-витися до книги і довели це на ділі, я доручаю Буратіно вручити вам "Золотий ключик" від шкільної бібліотеки. Право прийняти "Золотий ключик" надається першокласникам.

Бібліотекар:  А я пропоную вам пограти у гру «Виправ помилки у казці».

Я розповідатиму вам відому казку, замінюючи в ній деякі слова. Діти, що помітили помилку повинні плескати в долоні.

- Жила була на світі дівчинка. Звали її Зелена Шапочка. Покликала якось      дівчинку тіточка і співає їй: Дочко моя, Синя кепочко! Піди сьогодні до дідуся, віднеси йому футбольний м’яч та кеди.
Добре, сказала Жовта Шапочка, узяла булочки й пішла…

-Жила-була коза. І було в неї семеро маленьких кошенят. Одного разу зібралася коза пійти з дому, от і говорить вона своїм пухнастим діточкам: «Котяточка мої, дітки, піду – но я на ставок, наловлю для вас шоколадних рибок. А ви будьте розумними-розумними, поводьтеся добре, а двері вхідні всякому відчиняйте, хто в них постукає».

А зараз ми пограємо у гру і з’ясуємо, чи вмієте ви складати вірші
      Діти звісно вчаться в ….
      А комбайн працює в ….
      Ми лікуємось в ….
      А стрижемось в …
      Ліки беремо в …
      А книжки в …
Королева Книга: Молодці! Ви дуже кмітливі, розумні і добрі діти. Ви мені сподобались. І тому я надаю вам право користуватися книгами з мого Книжкового Королівства Ви тепер читачі, а на згадку даруємо медалі «Друзі  книги».

Бібліотекар: Ось , любі діти, ви пройшли перевірку і тепер стали читачами нашої бібліотеки. Від імені учнівського та учительського колективу школи вітаю вас із посвяченням у читачі.  Герої казок та всі ми бажаємо вам здо-ров’я і щастя, добре навчатися. Приходьте до нас у бібліотеку. Читайте, товаришуйте з книгою.