ЗАГАДКИ ПРО КНИГУ

 

Не дерево, а з листям

Не людина, а говорить.
*
Бачить - не бачить,
Чути - не чує.
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
*
Ні думає, ні гадає, а других навчає.
*
Має листя, але не дерево, дає плоди, але не цвіте.
*
Дуже я потрібна всім -
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
*
Поле письменник-агроном
Засіяв буквами-зерном.
Отож, читачу, поспішай
Зібрати мудрий урожай!
*
Не сорочка, а зшита,
Не кущ, а з листочками,
Не людина, а говорить.
*
Дерево - не дерево, а листки має,
Той буде мудрим, хто їх добре знає.
*
Дивишся — чистенька,
Погладиш - гладенька,
А читати станеш - спотикаєшся.
*
Снігові поля, чорні грачі,
Хочеш розумним бути - бери та вчи.
*
Без язика, а говорить,
Без голови, а все розуміє,
Без ніг, а скрізь буває.
*
Живе без тіла, говорить без язика.
*
Язика не має, а науки навчає.
*
Хто мовчки учить?
*
Завжди можу стати у пригоді,
Моїх вам порад не злічити.
І кажуть про мене в народі:
«Мовчить, а сто дурнів навчить».
*
Паперовий кораблик щодня
Перевозить у трюмах знання,
Після плавання цей корабель
Повертається в рідний портфель.
*
Кожен, скільки хоче, бере, а все лишається.
*
Не людина, а є вчителем людини.
Уст не маю, а про живих і мертвих красно розповідаю.
*
Сама я нічого не знаю, та всіх розуму навчаю.
*
По білому полю чорним маком сіяно.
*
Лежить,мовчить,астонерозумних навчить.
*
Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє.
Поле біле, неоране,
Засій на нім зерно чорне.
Хто вміє, той посіє,
А хто знає – відгадає.
*
Брати чорні й криві,
од роду всі німі,
а як тільки зійдуться,
- стануть вряд і заговорять.

 

Українські прислів’я та приказки про книгу

 

Без хліба легше прожити, аніж без книги.
*
Будеш з книгою дружити – буде легше в світі жити.

*
Будеш книги читати, будеш все знати.
*
В домі без книги, як без вікон, темно.
*
Весела книжка – твоя радість.
*
Гарна книга научить, а погана намучить.
*
Де розумом не дійду, то в книжці знайду.
*
День без книги, що обід без хліба.
*
Дім без книги – день без сонця.
*
Життя без книжок - весна без квітів.
*
З глибин моря дістають перлини, а з глибин книг - знання.
*
З книгою дружити – в роботі не тужити.
*
З книгою жити – з добром дружити.
*
З книгою подружишся, розуму наберешся.
*
З ручаїв – ріки, з книжок – знання.
*
Знання – сонце, книга - вікно.
*
Золото добувають із землі, а знання – з книжок.
*
Книга – дзеркало життя.
*
Книга – міст у світ знань.
*
Книга – морська глибина, то почерпни аж до дна.
*
Книга – світ, книга - серцю привіт.
*
Книга – твій друг, без неї, як без рук.
*
Книга в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.
*
Книга вчить, як на світі жить.
*
Книга для дітей, що волога для полів.
*
Книга для розуму, що теплий дощик для посіву.
*
Книга добру навчить, від дурного відверне.
*
Книга і труд хороші плоди дають.
*
Книга корисна, коли її читають.
*
Книга не пряник, а дітей до себе манить.
*
Книга мала, та серцю люба.
*
Книга подібна воді – дорогу проб’є усюди.
*
Книга, а не борода робить чоловіка мудрим.
*
Книгу прочитав – на крилах політав.
*
Книгу читай, розуму набирай.
*
Книгу читати – не язиком чесати.
*
Книгу, як око своє бережіть, бо без книги не можна жить.
*
Книги читати - усе знати.
*
Книгу читають не очима, а розумом.
*
Кому книга - розвага, а кому - навчання.
*
Людина без книги, як ліхтар без свічки.
*
Людина без книги, як риба без води.
*
Молодому книга – крила, а старому – кийок.
*
Мудрим ніхто не родився, а з книжок навчився.
*
Мудрої книги мова – не полова.
*
Не на користь книжку читати, коли вершки лиш знімати.
*
Нема розумного сусіда – з книгою поговори.
*
Одна книга тисячі людей навчає.
*
Одна мудра книга краща від найбільшого багатства.
*
Письменному книжка в руки.
*
Прочитав добру книгу - зустрівся з другом.
*
Розум без книги, що птах без крил.
*
У домі без книги, як без вікон, темно.
*
У Землі супутник – Місяць, у людини – книга.
*
Хліб наснажує тіло, книга – розум.
*
Хороша книга – свято.
*
Хороша книга яскравіша за зірку.
*
Хочеш пізнати світ – читай книжки.
*
Хто багато читає, той багато знає.
*
Хто книгу читає, в того розум прибавляє.
*
Читай змолоду – пригодиться на старість.
*
Що книга, то розум.
*
Щоб правду знати, треба книжку читати.

Вірш про книгу

Сумувала книжечка
У бібліотеці
угорі високо
книжечка стояла
сумно й одиноко.
Прибігали дітки
чемні невеличкі,
не могли дістатись
верхньої полички.
Книжечка просила
тихо і печально:
— Прочитайте, дітки,
я така повчальна,
і така цікава,
для усіх згоджуся…
Раптом опинилась
у руках Катрусі.
Втішилися книжка
і мале дівчатко,
що в бібліотеку
завітало з татком.